Декаданс (Decadence) Lyrics

О, невмолимі скам’янілі дні
Міцна рука над людьми і богами
Чигає там, у сірій далині
Лягає горами за нами

Ми подолаєм знов, ще не одні
Нам скоряться, над все є вірна криця
Та нам також судилося розбиться
Колись і десь об гори кам’яні

Є незмінна земля, і усе на ній зміна невпинна
Золоте - на світанні, за дня вітряного - срібляне
Мідь розтоплена - озеро те ж, в надвечірніх годинах
І застигле залізо - вночі, у холодних туманах

Міцно куте з металів, ще путо ніхто не роздер це
Дня і місяця й року чотири пори, а на гльобі
В дужих карбах людське неспокійне і жадібне серце
І для нього судився довічний почвірний колобіг